З історії шкіл Левкова

Школо! З усіх кінців Левкова, Калинівки, Клітчина збігаються стежки до тебе. Ти живеш і житимеш у серцях багатьох випускників, як свідок їхньої неповторної юності. Скільком людям ти дала путівку в життя, яких людей виховала. Крила для польоту ти дала знаним не тільки на Житомирщині, а й по всій Україні поетам М.Д.Клименку, М.А.Пономаренко, оперному співаку Леонідові Клименку, відомому лікарю Ненаткевичу Л.Д. та багатьом іншим відомим і невідомим людям. Ти продовжуєш жити такою, якою тебе запам’ятали в далекому XIX ст.

Історія школи Левкова бере початок з другої половини XIX століття, коли в селі діяла церковно – парафіяльна школа на 40 учнів, а в 1873 році на кошти земства побудовано земське двокласне училище ( в цьому приміщенні в 20-30 роки діяла семирічна, а з другої половини 50-х рр. до 1995 року восьмирічна школи).

З початком встановлення радянської влади в Левкові діють гуртки лікнепу, 1920 року відкрито семирічну школу, а 1928 року – середню. В народному будинку ім.Леніна (розташовувався в палаці графа Максиміліана Нірода (нині сільський будинок культури))працювали політичний, музичний та драматичний гуртки, бібліотека з книжковим фондом понад 1500 примірників.

1933 року в Левкові побудовано нове приміщення середньої школи. Тут 12 вчителів навчали 1065 учнів. 1938 року в новій школі був перший випуск: 18 випускників, класний керівник Павленко. Серед перших випускників Ткач Г.Л. (згодом був директором нашої школи, завідуючий облвно), Ненаткевич Л.Д. (лікар з Москви), Остапчук Н.О. (вчителька).

Крім середньої, у селі продовжує діяти семирічна, початкова, а також початкові школи в селах Калинівка (діяла до 1982 року) та Клітчин (до 2006 року). Учнів в старших класах було небагато, бо навчання було платним.

В роки Великої Вітчизняної війни школи Левкова продовжували працювати, а в приміщенні семирічної школи було відкрито дитячий будинок. У повоєнні роки навчання повністю відновлено. В середній школі навчалося 896 учнів і працювало 65 вчителів. Директорами в ці роки почергово були Бойко, Мокрицький, Ткач Г.Л., Резнік Г.Р.

В другій половині 50-х років відновила роботу восьмирічна школа (дитячий будинок закрили). У восьмирічну школу ходили діти не лише Левкова, а й сіл Бистри, Піски, Лука. Директорами були: Ващевський, Весельський Ізідор Адольфович (до 1976 року), Якобчук Олександр Ульянович (1976 – 1995).

Якобчук Олександр Улянович народився 11 вересня 1951 року в селі Меленці Любарського району.

В 1968 році закінчив місцеву школу і вступив до Бердичівського педінституту на природничий факультет. В 1971 році у зв’язку з реорганізацією інституту продовжив навчання в Житомирському педінституті. Закінчив в 1973 році і був направлений в Грузливецьку восьмирічну школу Червоноармійського району вчителем хімії і біології. В 1974 році переведений на посаду заступника директора з виховної роботи в Івановицьку середню школу цього ж району, з 1976 року працював директором Левківської восьмирічної школи аж до 1 вересня 1995 року. Після закриття школи був переведений вчителем в Левківську середню школу. В 1999 році вийшов на пенсію за вислугою років. З 1 лютого 1999 року начальник державної районної екологічної інспекції Житомирського району. З 2005 року не працює.

У Левківській середній школі, починаючи з 70-х років плідно працювали директори:

  • 1966 – 1975 – Россов Прокіп Васильович
  • 1975 -1977 – Нагорний Іван Артемович
  • 1977-2004-Семчук Микола Іванович

РОССОВ ПРОКІП ВАСИЛЬОВИЧ

Россов Прокіп Васильович народився 1922 року в місті Черемхово Іркутської області в Росії. В 1941 році був призваний був до лав Червоної Армії у місті Черемхово. В 1942 році закінчив в місті Барнаулі артилерійське училище, а в лютому 1943 року вже був на фронті. 26 квітня 1945 року був тяжко поранений і звільнений у запас в званні капітана. Про мужність і відвагу Прокопа Васильовича свідчать його нагороди: Орден Великої Вітчизняної війни II ступеня, 2 Ордени Червоної Зірки, численні медалі.

Після демобілізації з армії в 1946 році працював у селі Левкові завклубом та секретарем парторганізації з 1955 року – вчителем фізвиховання, з 1960 – вчителем російської мови і літератури, з 1966 по 1974 рік був директором школи, а з 1974 по 1983 знову вчителем російської мови та літератури. З 1983 року вийшов на пенсію.

12 березня 1992 року не стало прекрасної людини, вчителя, ветерана.

НАГОРНИЙ ІВАН АРТЕМОВИЧ

Нагорний Іван Артемович народився 22 червня 1926 року в селі Кремно Луганського району Житомирської області в сім’ї селянина.

В 1944 році був призваний до лав Червоної Армії. Воював на Першому Прибалтійському фронті в 97 артполку солдатом. У вересні 1944 року був контужений. У листопаді 1944 року важке поранення в хребет та легені. 6 місяців пролежав закутий в гіпс. Госпіталь №1658 місто Чкалов. Нагороди:

  1. Орден Вітчизняної війни І ступеня.
  2. Орден «За мужність» III ступеня.
  3. Медаль Жукова.
  4. Медаль «Захиснику Вітчизни».
  5. 7 ювілейних медалей.
  6. «Ветеран праці» – 1982 рік.

Закінчив у 1954 році Житомирський педінститут за спеціальністю вчитель історії. В 1976 році закінчив Народний Університет Міжнародних відносин – лектор міжнародник.

В 1954 році за направленням поїхав працювати в Рівненську область.

З 15.08.1954 року до 16.08.1977 року працював директором шкіл Рівненської області та Левківської середньої школи Житомирської області:

Грамоти:

  1. Правління Товариства для поширення політичних і наукових знань Української PCP (1958 р.)

  2. Міністерство освіти Української PCP і Український Республіканський комітет профспілки (1960, 1961рр.)

  3. Житомирський обласний інститут ЛКСМУ (1953р.) та інші. Мав дружину Нагорну Олександру Олександрівну – вчитель історії (померла у 2007 році). Син і дочка – вчителі. Невістка і зять -вчителі.

Помер 20.11. 2008 року.

СЕМЧУК МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Семчук Микола Іванович, народився 18 січня 1952 року в селі Вільнопілля Ружинського району Житомирської області в сім’ї колгоспників.

1959 року пішов у перший клас Вільнопільської середньої школи, яку із золотою медаллю закінчив 1969 року. Цього ж року вступив на фізико-математичний факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. 1974 року успішно закінчив інститут і був направлений учителем математики і фізики в село Тютюнники Чуднівського району. 1977 року був переведений в село Левків Житомирського району на посаду директора школи. Працюючи директором школи, згуртував колектив однодумців, дбав про професійне зростання кадрів. Троє вчителів отримали звання «Старший вчитель» та двоє «Вчитель-методист». 20 випускників різних років працюють нині вчителями в рідній школі. Багато сил і здоров’я було віддано будівництву нової школи, яка стала функціонувати з 1995 року. Учні школи неодноразово перемагали в районних предметних олімпіадах.

Обирався депутатом сільської ради та кількох скликань районної ради. 31 грудня 2003 року вийшов на пенсію за вислугою років.

Одружений. Має четверо дітей. Всі діти мають вищу освіту, одружені. Має внуків.

Захоплення – бджільництво.

Життєве кредо: кожна людина – особистість, вона має бути щасливою.

1994 року завершилось будівництво нового приміщення середньої школи на 800 місць. 1995 року закрито восьмирічну школу, і з цього часу в Левкові працює єдина школа. Вона молода, повна сил, хизується на всю околицю своєю писаною обновою і саме на ній спиняється око перехожого. На 2012 рік в школі навчається 358 учнів й працює 44 педагогічні працівники. Починаючи з 2004 року школою керує молодий, талановитий і енергійний директор Нікулін Дмитро Олександрович.

Серед педагогів є ті, хто віддали все своє свідоме життя вихованню підростаючого покоління, хто душею проросли до школи. Це: Подорожня Г.В., Нацевич Г.Д., Семчук Л.В., Ткачова B.C., Кислицька В.В., Горшкова С.А., Якобчук Г.Є., Яремчук К.Ф., Козловець Л.М., Шалаєва З.В., Яремчук Л.Г., Федонюк Н.О., Гриценко Т.М., Ісаєнко Л.Г., Клименко Н.В., Окрушко A.A.

Є ще одна гордість педколективу школи – спадкоємність поколінь. Школа жила, навчала, виховувала. Справу своїх мудрих наставників продовжували вихованці, які поверталися в рідні стіни, здобувши педагогічну освіту. Сьогодні розумне, добре, вічне в дитячих душах сіють ті, хто в різні роки навчався в стінах рідної Левківської школи. Старше покоління педагогів пишається своїми вихованцями: Федонюк Н.О., Окрушко A.A., Яремчук Л.Г., Давидчук В.О., Погореловою Л.В., Гриценко Т.М., Іщенко О.В., Клименко І.В., Шевченко В.Л., Яремчук К.Ф.. Нацевичем М.А., Остапчук С.Ю., Ванельчук H.A., Нищук Т.В., Конодюк Т.О., Міненко С.М., Поленок Т.М., Вежновець Л.В., Кондратюк І.В., Унтілова І.В. котрі ще зовсім недавно щебетали в шкільних коридорах, а тепер вже самі навчають учнівську юнь.

Учитель… Скільки думок, скільки щирої любові за цим словом… Це він, учитель, веде нас шляхами життя, через наше плече зазирає, вдивляється, куди ми прямуємо, пильнує, щоб не звернули на манівці. І ми все життя відчуваємо зв’язок перед цією людиною, бо в нас – її частка, в нас її сподівання.

Вчителі, що стали легендою школи:

  • Семчук Микола Іванович
  • Якобчук Олександр Ульянович
  • Подорожня Галина Василівна
  • Басараба Марія Броніславівна
  • Нагорна Світлана Іванівна
  • Юцевич Микола Вікторович
  • Яремчук Катерина Федорівна
  • Суходольська Броніслава Петрівна
  • Веретельник Олексій Васильович
  • Шумович Наталія Іванівна
  • Ткачова Валентина Степанівна
  • Гаврилюк Галина Василівна
  • Колоколіна Віра Павлівна
  • Яремчук Юлія Павлівна

Багато пережито, зроблено. Були болі, втрати, але попереду багато нового незвіданого, яке під силу зробити творчій громаді вчителів Левківської загальноосвітньої школи І -III ступенів.

 

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю